Спостерігаючи вплив асан на фізичне тіло, порівнюючи їх з анатомічним розташуванням нервових сплетень і ендокринних залоз, досліджуючи зміни психоневрологічного стану до і після практики, було визначено дію асан на нервову й ендокринну системи організму. Вони є головними регулюючими системами, однак визначити, яка з них головніша, складно, оскільки гормональний вплив на організм невіддільний від нервового.

Найпростішим, але не єдиним зв’язком між ними є кровотік: гормони надходять у кров, яка омиває нервові центри, а мережа нервів досягає залоз внутрішньої секреції, збуджуючи або пригнічуючи їхню діяльність. Центральна нервова система, яку асоціюють з мозком і хребтом, і периферична — об’єднують організм в єдине ціле. Нерви — це провідники імпульсів, які запускають і зупиняють багаторівневу діяльність тіла. Порушення нервових зв’язків може призвести до збоїв в роботі органів навіть без фізичних пошкоджень. Стан нервової системи значною мірою визначає, наскільки ефективно та керовано працюють м’язи й органи. Оскільки нерви — це фізичні волокна, під час виконання асан вони зазнають фізичного впливу: розтягуються, скорочуються, масажуються, тим самим збуджуються та оживляються. Це покращує зв’язок органів і частин тіла з мозком. Тричастинний зв’язок скелетних м’язів, вегетативних органів і емоцій впливає на самопочуття і настрій людини. Тому практика асан приносить не лише фізичну користь, а й багато важливих позитивних змін в інших сферах людського єства.

У гармонії людського організму найважливішу роль відіграють гормони. Гормони залоз внутрішньої секреції — це передавачі команд мозку через кров і лімфу до різних частин тіла. Вони запускають і узгоджують численні системи й механізми. На тілесному рівні вони контролюють розвиток, обмін речовин, швидкість реакцій на зовнішні подразники, сексуальні функції тощо. Їхня злагоджена робота значною мірою визначає наш настрій, самопочуття й ставлення до життя. Гормони виробляються ендокринними залозами, а порушення в їхній роботі призводять до розладів у психіці й фізіології.

Зі свого боку, розумова напруга часто викликає дисбаланс ендокринної системи. Практикуючи асани, ми розриваємо це замкнене коло та наводимо лад у системі виробництва й розподілу гормонів. Це можливо завдяки ефекту зворотного зв’язку: залози внутрішньої секреції реагують на команди гіпоталамуса, виробляючи гормони, але здатні також оцінювати їх рівень у крові, коригуючи свою активність відповідно до потреб організму.

Практика асан, особливо в поєднанні з бандхами й кріями, покращує обмін речовин і усуває глибинні причини гормональних порушень. Зокрема, це досягається завдяки покращенню кровообігу й прямому або непрямому масажу відповідних залоз. Вправи, які вимагають сили волі та роботи скелетних м’язів — наприклад, Вірабхадрасана чи Бхуджангасана — масажують і активують надниркові залози, що є ключовим регулятором адаптації організму до стресових умов.

Гормони наднирників поділяються на дві групи:

1. регулятори мінерального і водного обміну;
2. регулятори вуглеводного обміну.

Кортизон і глюкокортизон регулюють утворення глікогену, сповільнюють розщеплення вуглеводів і їх перетворення на жири. Підвищене утворення адреналіну знижує втомлюваність скелетних м’язів і покращує фізичну витривалість. Здатність природно, помірно й поступово впливати на наднирники рухом дійсно підвищує тонус організму.

Однак важливо, щоб рівень адреналіну в організмі підвищувався лише настільки, наскільки потрібно людині згідно з обставинами.

До речі, гормони надниркових залоз — одні з небагатьох, що проникають через гематоенцефалічний бар’єр, підвищуючи свою концентрацію в гіпоталамусі у сто разів порівняно з іншими зонами мозку. А оскільки гіпоталамус є «диспетчером» багатьох реакцій організму, добре налагоджений зв’язок між гіпоталамусом і наднирниками має величезне значення для збереження гомеостазу — внутрішньої рівноваги.

Приклад Халасани й Сарвангасани демонструє вплив на область горла, де розташовані щитоподібна й паращитоподібна залози. Їхня недостатня активність проявляється у млявості, зниженій пам’яті, витривалості та працездатності, мерзлякуватості навіть у теплу погоду. Важливою функцією цих залоз є теплопродукція та підтримка стабільного рівня кальцію в крові. Кальцій бере участь у передачі нервових імпульсів та роботі м’язів. Надлишок гормонів веде до вимивання кальцію з кісток і його відкладання у внутрішніх органах (зокрема, в нирках — що спричиняє камені). При нестачі — зростає збудливість нервової і м’язової систем, а кальцій осідає у хрящах і зв’язках, знижуючи їхню гнучкість.

Однією з цілей йоги є підтримка діяльності шишкоподібної та вилочкової залоз, що досягається при виконанні Шіршасани та Бакасани. Шишкоподібна залоза містить слизові або гіпофізарні гормони з численними функціями: стимуляція мозку, підтримка гомеостазу, імунного захисту й сексуальної активності. Практика шамбхаві мудри, Наді Шодхана пранаями, комплексу Сур’я Намаскар впливає на тимус (вилочкову залозу), яка пов’язана з фізичним старінням. У новонароджених вона найбільша щодо маси тіла, але з віком, особливо після статевого дозрівання, зменшується.

Регулюючи функції залоз внутрішньої секреції через вправи, людина вчиться керувати власним життям.